Російсько-українська Війна: Чому Путін Не Хоче Миру?

Luna Greco

less than a minute read

Post on May 27, 2025

4.1

Share

Геополітичні амбіції Путіна та відновлення "російського світу"

Ключовим елементом у розумінні позиції Путіна є його геополітичні амбіції та прагнення до відновлення так званого "російського світу". Ця концепція передбачає розширення сфери впливу Росії, відновлення її статусу як великої світової держави та перегляд світової системи безпеки на свою користь.

• Розширення території та впливу Росії: Путін бачить Україну як невід'ємну частину "російського світу" і прагне її інтеграції, навіть за допомогою сили. Це бажання включає анексію територій та встановлення повного контролю над українською державою.
• Відновлення радянського впливу на колишні республіки СРСР: Вторгнення в Україну розглядається деякими аналітиками як крок до відновлення впливу Росії на колишні радянські республіки, що може призвести до подальшої дестабілізації регіону.
• Усунення НАТО як загрози російській безпеці: Путін неодноразово заявляв про загрозу, яку, на його думку, становить розширення НАТО на Схід. Війна в Україні розглядається як спосіб зупинити це розширення та послабити альянс.
• Перегляд світової системи безпеки на користь Росії: Путін прагне створити нову світову систему безпеки, в якій Росія займатиме домінуючу позицію. Війна в Україні є спробою досягти цієї мети.
• Приєднання України до Росії: Останні заяви та дії російського керівництва свідчать про бажання повної анексії та інтеграції України до Росії, що є ключовим аспектом його геополітичної стратегії.

Внутрішньополітична ситуація в Росії та легітимність Путіна

Внутрішньополітична ситуація в Росії також відіграє значну роль у поясненні дій Путіна. Війна використовується як інструмент консолідації влади та придушення опозиції.

• Використання війни для консолідації влади та придушення опозиції: Війна відволікає увагу від внутрішніх проблем та дозволяє режиму посилювати репресії проти дисидентів.
• Пропаганда та маніпуляція громадською думкою в Росії: Державна пропаганда створює уявлення про війну як "спецоперацію" для захисту Росії від "нацистського режиму" в Україні, маніпулюючи інформацією та обмежуючи доступ до альтернативних джерел новин.
• Залежність режиму від успіху у війні для підтримки своєї легітимності: Успіх у війні є ключовим для підтримки легітимності Путіна та його режиму. Поразка може призвести до внутрішньої нестабільності.
• Боротьба з внутрішніми дисидентами та критика війни: Критика війни жорстоко придушується, а дисиденти зазнають репресій.
• Збереження авторитарного режиму Путіна: Війна служить інструментом для збереження та зміцнення авторитарного режиму Путіна.

Стратегічні розрахунки та переконаність у власній перемозі

Кремль, схоже, зробив низку стратегічних розрахунків, які виявилися помилковими.

• Переоцінка можливостей Збройних сил України: Російське керівництво, очевидно, переоцінило власні можливості та недооцінило спротив української армії та народу.
• Недооцінка опору українського народу: Сила опору українського народу виявилася значно більшою, ніж очікувалося.
• Переконаність у слабкості Заходу та його нездатності до рішучих дій: Спочатку Росія, можливо, недооцінила рішучість Заходу у наданні допомоги Україні.
• Сподівання на виснаження України та Заходу: Російська стратегія, можливо, ґрунтувалася на сподіванні виснажити Україну та її західних союзників.
• Впевненість у можливості досягнення військових цілей: Незважаючи на значні втрати, Кремль, можливо, досі вірить у можливість досягнення своїх військових цілей.

Роль націоналізму та історичної пам'яті

Націоналізм та перекручена історична пам'ять відіграють значну роль в ідеологічному обґрунтуванні війни.

• Використання наративів про історичну несправедливість та загрозу Росії: Російська пропаганда використовує наративи про історичну несправедливість та загрозу існуванню Росії з боку України та Заходу.
• Мотивація населення через націоналістичну риторику: Націоналістична риторика використовується для мобілізації населення та виправдання військових дій.
• Міфологізація війни та створення образу ворога: Війна подається як боротьба за виживання Росії проти зовнішнього ворога.
• Ідеологічне обґрунтування війни: Війна обґрунтовується через призму "денацифікації" та "захисту російськомовного населення", що є частиною ідеології "русского мира".
• Заперечення української національної ідентичності: Російська пропаганда заперечує самостійну українську національну ідентичність, представляючи українців як частину "російського народу".

Висновки

Війна в Україні – це не лише територіальний конфлікт, а й зіткнення геополітичних амбіцій, внутрішньополітичних потреб та ідейних наративів. Небажання Путіна до миру пояснюється багатьма факторами, включаючи його геополітичні прагнення, необхідність збереження власної влади та переконаність у можливості досягнення військової перемоги. Розуміння цих факторів є критично важливим для оцінки ситуації та пошуку шляхів до мирного врегулювання російсько-української війни. Глибоке вивчення причин та наслідків конфлікту допоможе запобігти подібним кризам у майбутньому. Продовжуйте слідкувати за розвитком подій та шукайте достовірну інформацію про російсько-українську війну, щоб краще зрозуміти її складність та наслідки.